Поточний стан ресурсів рідкісних земель України: потенціал та обмеження співіснують
1. Розподіл та види резервів
Рідкоземельні ресурси України в основному розподілені в таких районах:
- Донбас: багатий на родовища апатиту рідкісноземельних елементів, але є зоною високого ризику через російсько-український конфлікт.
- Криворізький басейн: родовища рідкісноземельних елементів, пов'язані із залізною рудою, переважно легкими рідкісноземельними елементами (такими як лантан та церій).
- Дніпропетровська область: Є рідкісноземельні ресурси, пов'язані з ураном, але рівень їх розробки низький.
Згідно з даними Геологічного департаменту України, її загальні запаси оксидів рідкоземельних елементів (РЗЕ) оцінюються від **500 000 до 1 мільйона тонн**, що становить близько **1%-2%** від світових розвіданих запасів, що значно менше, ніж у Китаї (близько 37%), В'єтнамі та Бразилії. Що стосується типів, то основним є легкі рідкісноземельні елементи, тоді як важкі рідкісноземельні елементи (такі як диспрозій та тербій) є дефіцитними, і останні є саме основними матеріалами в галузях нової енергетики та військової промисловості.
2. Технологічні недоліки та геополітичні ризики
Незважаючи на наявність ресурсів, українська промисловість рідкоземельних металів стикається з кількома обмеженнями:
- Застарілі технології видобутку корисних копалин: екстенсивна модель видобутку, успадкована з радянських часів, призводить до низької ефективності та не має сучасних технологій очищення;
- Пошкодження інфраструктури: Конфлікт паралізував транспортну та енергетичну системи в районі видобутку корисних копалин, що призвело до високої вартості реконструкції;
- Екологічні проблеми: Видобуток рідкоземельних матеріалів може загострити екологічні проблеми на сході України та спровокувати громадські протести.
—
Угода між США та Україною щодо корисних копалин: можливості та виклики
У 2023 році Сполучені Штати та Україна підписали Меморандум про взаєморозуміння щодо співпраці у сфері критично важливих корисних копалин, метою якого є розвиток рідкісноземельних ресурсів України шляхом фінансової та технічної допомоги. Якщо угоду буде реалізовано, це може призвести до таких змін:
- Початкове створення промислового ланцюга: американські компанії можуть допомогти побудувати гірничодобувні та первинно-переробні потужності, але переробка та високоякісні додатки все ще повинні будуть покладатися на зовнішні сторони;
- Геополітичне значення: українські рідкісноземельні елементи можуть слугувати доповненням до ланцюга поставок «де-Китай» у Європі та Сполучених Штатах, особливо у сфері легких рідкісноземельних елементів;
- Висока залежність від фінансування: Проект повинен продовжувати залучати західний капітал, але ризик війни може підірвати довіру інвесторів.
Заміна Китаю за десять років? Розрив між реальністю та ідеалом
Хоча у співпраці між США та Україною є простір для уяви, сумнівно, що українська промисловість рідкоземельних елементів замінить китайську протягом десяти років з таких причин:
1. Величезна нерівність у забезпеченості ресурсами
- Запаси рідкісноземельних елементів Китаю становлять 37% від загальносвітових, охоплюючи всі 17 елементів, особливо монополію на важкі рідкісноземельні елементи, яку важко похитнути;
- Україна має обмежені запаси легких рідкісноземельних елементів, а вартість видобутку, ймовірно, вища, ніж у Китаї (вартість видобутку в Баотоу, Китай, є найнижчою у світі).
2. Розрив у зрілості галузевого ланцюга
- Китай контролює **60%** світового рідкісноземельнігірничодобувна промисловість та **90%** її нафтопереробних потужностей, а також володіє повним промисловим ланцюгом від шахт до постійних магнітів;
– Україні потрібно будувати нафтопереробні заводи та галузі з високою доданою вартістю з нуля, і десяти років достатньо лише для завершення початкового планування.
1. Геополітичні та економічні ризики
- Тривалий конфлікт між Росією та Україною ускладнить гарантування безпеки гірничодобувних районів, а міжнародний капітал займе вичікувальну позицію;
- Китай може використовувати цінове регулювання та технологічні бар'єри для придушення конкурентів, що розвиваються, та зміцнення своїх позицій на ринку.
4. Динаміка ринкового попиту
- Очікується, що світовий попит на рідкісноземельні елементи зросте до 300 000 тонн на рік до 2030 року, причому зростання відбуватиметься переважно за рахунок електромобілів та вітрової енергії. Навіть якщо Україна буде виробляти на повну потужність, їй буде важко подолати цей розрив.
—
Висновок: Часткова заміна, а не повна підривна діяльність
У наступному десятилітті Україна може стати регіональним доповненням до ланцюга поставок легких рідкісноземельних елементів у Європі та Сполучених Штатах, але її промисловий масштаб, технологічний рівень та геополітичне середовище визначають, що похитнути світове домінування Китаю буде складно. Реальними змінними є:
- Технологічні прориви: якщо Україна досягне значного прогресу в переробці рідкоземельних елементів або технологіях зеленого видобутку, вона може підвищити свою конкурентоспроможність;
– Гра між великими державами загострюється: якщо Сполучені Штати підтримають Україну будь-якою ціною у «воєнному стані», це може прискорити відновлення ланцюга поставок.
Урок з історії України з рідкісними землями полягає в тому, що конкуренція за ресурси перейшла від «резервної гонки» до складної гри «технології + геополітичний вплив», і справжній виклик для Китаю може виникнути з атаки революційних технологій на зменшення розмірності, а не з піднесенням ще однієї країни, багатої на ресурси.
—
**Розширене мислення**: У новій промисловій революції, зумовленій новою енергією та штучним інтелектом, той, хто контролює технологію переробки рідкоземельних елементів та дослідження й розробку альтернативних матеріалів, справді домінуватиме в майбутньому промисловому ланцюжку. Спроба України може бути лише приміткою до цієї гри.